Владимир Фесенко Политолог, директор Центра политических исследований «Пента» У нас в очередной раз возникла вспышка эмоциональных разговоров о ядерном оружии. Повод для этого известен.
Но меня интересует совсем другое На моїй пам’яті риторична ядерна лихоманка відбувається у нас регулярно, вже в «кільканадцятий» раз, ще з 1990-х. Зміст цих розмов доволі примітивний: як погано, що ми відмовилися від ядерної зброї, і як було б добре, якщо б ми ядерну зброю отримали.Вся ця «ядерна енергія» зрештою йде в повітря (зараз в повітря соціальних мереж) без жодних політичних наслідків.
І зрозуміло чому. Тому що і примусили нас відмовитись від ядерної зброї, і зараз категорично проти того, щоб Україна стала ядерною державою, наші американські друзі.
Я це жодним чином не оцінюю, просто нагадую.В контексті бурхливих обговорень про ядерну зброю розповім одну повчальну історію — про Ізраїль і ядерну зброю. Її з певною іронією згадує у своїх мемуарах видатний ізраїльський політик і державний діяч Шимон Перес, якого вважають батьком ізраїльської атомної бомби.Наприкінці 1950-х — початку 1960-х рр.
Ізраїль почав будувати свій ядерний реактор. І це відразу викликало чутки та підозри про те, що
.